Що кажуть Марія Ланько та Лізавета Герман, кураторки та співзасновниці The Naked Room
Цією подією ми розпочинаємо рік Олега Голосія в Україні разом з нашими партнерам — Мистецьким Арсеналом та Національним художнім музеєм України. Крім відкриття виставки, презентуємо старт нової інституції та ініціативи — «маєтка художника Олега Голосія».
Історія цього проекту почалася зі знайомства з братом художника — Денисом Голосієм. У процесі діалогу з ним ми зрозуміли, що потрібно працювати комплексно та подумати, як з цими роботами та з цією пам’яттю працювати далі, а не тільки робити виставку. Гігантська проблема української сфери мистецтва полягає в тому, що воно майже неінституалізоване: немає музея сучасного мистецтва, де будь-хто міг би прйти й подивится на роботи, немає динамічної історії мистецтва, немає централізованого місця та ресурсу, з якого про це можна було б дізнаватись. У PinchukArtCentre зараз роблять онлайн-платформу, але, звичайно, таких ініцатив має бути більше.
Якщо говорити про Олега Голосія, який не лише на нашу думку, але загальновизнану, є одним з ключових художників початку 90-х років, історії сучасної України. За дуже короткий період творчості він зробив колосальну кількість робіт та прожив декілька художніх життів. За 6 років творчості він намалював близько 300 картин.
Також треба згадати про Artist Estate. Не ми цей формат вигадали, у світі він дуже популярний: якщо ви відкриєте сайт будь-якої великої галереї, то у переліку художників будуть імена, біля яких у дужках стоятиме «Artist Estate». Власне, це буде означати, що художник помер, але є його доробок і галерея в кооперації з родинами та власниками спадку робить з цим спадком те, що не може робити вже сам художник чи художниця, на жаль, — тобто розвивати цю практику. В Україні жодна галерея не працює з таким спадком. Є фундації, які працюють з живими художниками, хороший приклад — це Stedley Art Foundation та художник Олександр Животков.
Виставка називається «Хлопець і комета», це неофійійна назва одної з картин, а для нас метафора Олега Голосія як людини, постаті та художника, чиє життя було коротким, але засліпило очі та розум всім, хто його знав.
Що каже Денис Голосій, брат Олега Голосія
Для меня эта выставка очень важна. Подсознательно я долго ждал возможности передать куда-то все материалы, которые остались . К сожалению, за последние 20 лет какое-то количество того, что могло бы быть интересно сегодня, ушло.
Я очень рад, что встретил Машу и Лизу, которые действительно заинтересованы в том, чтобы все это собрать и систематизировать. Хорошо, что все закрутилось с небольшой выставки в The Naked Room, переходящей в Мыстецький Арсенал, а потом уже в Национальный художественный музей Украины, потому что немного не заслужено подзабыли про брата. Фокус был смещен на Москву, где прошли его последние годы, и там находится самая большая коллекция его работ. То, что делает Regina Gallery (російська галерея, в якій зберігається найбільша колекція творів Олега Голосія — ред.), мне лично не очень нравилось. Не знаю, какие планы на счет коллекции сейчас, но мне захотелось какого-то движения, и я рад, что оно появилось в Украине.
Що каже Олександр Соловйов, куратор проектів сучасного мистецтва Мистецького Арсеналу
Подкупает формат соучастия, когда художника представляют с разными концепциями и фокусами и так долго. Этот год заслужено посвятить такой комете как Олег Голосий. То, что касается ближней истории искусство 90-х годов, у нас какая-то деменция. Сейчас задача стоит именно музеефицировать это имя и привлечь внимание, показать величину.
Тетяна Жмурко, мистецтвознавець, Національний художній музей України
Ми опинилися в такій ситуації сьогодні, що робіт кінця 80-х та почтаку 90-х у колекції музею майже немає. Є одне полотно Олега Голосія, воно дуже цінне, адже це остання його робота — «Очі». На початку 90-х почали багато чого колекціонувати, але частіше це були приватні колекціонери. Музей не мав грошей, але якщо і мав, то мистецтво тих часів здавалось їм занадто експериментальним, не зовсім музейним.
У вересні ми робитимемо підсумковй круглий стіл про те, що робити зі спадком художника, яким чином відбувається комунікація між галереями та інституціями тощо.