«Я люблю Діка» та письменництво як перформанс: що потрібно знати про Кріс Краус

Хто така Кріс Краус

Кріс Краус — письменниця, перформерка та режисерка. У 2017 році написала біографію Кеті Акер — іншої американської постмодерністської та феміністської письменниці, яка дуже сильно вплинула на Краус та, до речі, була перед нею останньою дівчиною її колишнього чоловіка — Сильвера Лотрінгера.

Краус народилася в Нью-Йорку, але до 21 року росла та вчилася в Коннектикуті, а потім у Новій Зеландії. За словами самої письменниці, після переїзду в 1978 році до Нью-Йорку вона хотіла грати в експериментальному театрі та займатися перформансом, бо її завжди притягували ігри психодраматичного типу. Згодом вона знайомиться з відомим театрознавцем та теоретиком перформансу — Річардом Шехнером. Цей період Краус пов’язує з найбільшими експериментами у своєму житті.

Я пройшла шлях від молодої інтелектуалки у Новій Зеландії до абсолютно неартикульованої та загубленої особистості в Нью-Йорку. Розумієте, люди навіть не могли повірити, що я колись ходила в школу! Я була схожа на загублену блудницю

Пізніше, в середині 1990-х, Кріс почне знімати кіно та писати романи, а після одруження з літературним критиком Сильвером Лотрінгером багато її новел будуть базуватись на їхніх стосунках. Саме Лотрінгер став прототипом чоловіка головної героїні у «Я люблю Діка» та разом з Краус збирав документацію листів до роману.

Про що пише та з чим працює Кріс Краус

Найпопулярніша робота авторки — роман «Я люблю Діка», який, як часто говорять в ЗМІ, «у Нью-Йорку всі читали або принаймні дивились на нього». Опублікований у 1997 році, а у 2006 навіть екранізований (хоча не надто успішно), твір перевідкрили лише в останні роки.

Окрім «Я люблю Діка», Краус написала серію фантастичних романів, працювала в мистецтвознавстві з темами патріархальної культури, а також юдаїзму. Інші її книжки — «Інопланетяни та анорексія» (2000) і «Літо ненависті» (2012).

У 1996 році письменниця зняла Gravity&Grace — це її остання робота як художниці. Стрічка названа так на честь книжки філософині Сімони Вейль — «Тяжкість і благодать», яка була створена та видана після смерті Вейль її друзями. Фільм Gravity&Grace розповідає про двох молодих жінок, які живуть у Новій Зеландії, а пізніше дізнаються про зв’язок культового пророцтва Судного дня з прибуттям космічного корабля. Одна з жінок тікає до Нью-Йорку в надії стати художницею.

Irrational crush або чому саме I Love Dick

У 2017 році англійська газета The Guardian назвала «Я люблю Діка» «найкращим романом про чоловіків та жінок у ХХ столітті». Історія розказує про Кріс, яка закохалася в чоловіка, якого звуть Дік. Після єдиної зустрічі з ним вона разом зі своїм чоловіком починає писати йому листи, багато з яких так ніколи й не будуть доставлені адресату. Саме під час написання твору Краус та її чоловік Сильвер тісно співпрацювали у створенні листів до однойменного Діка, який за сюжетом є колегою Лотрінгера.

Усе, що я описала в книжці, сталося в реальному житті, але це не означає, що це мемуари. Мемуари — як біографія: ти описуєш чиєсь життя. Але я не мала цього на меті. Я хотіла розказати іншу історію — історію про всепоглинаюче захоплення

Форма листування, обрана для передачі шаленого захоплення головної героїні Діком, була невипадковою, а за словами самої авторки — діалектичним вирішенням кризи, якої ніколи насправді не було, адже бачилися вони лише один раз.

Письменництво — як перформанс для мене

Книжку сама Кріс Краус називає «феноменологією самотніх дівчат» і вважає, що вона більше апелює до молодих феміністок, попри те, що головній героїні — 39. Краус визнає, що цей роман — не найулюбленіша її робота, але саме завдяки «Я люблю Діка» вона почала свою письменницьку кар’єру. Сама Кріс пояснює сучасне захоплення книжкою тим, що зараз ті речі, про які вона писала, більш близькі, зрозумілі та добре знайомі сучасному поколінню жінок. «Жінка досі патологізується, так само як це було й в 1990-х, інакше моя книжка не знайшла б своїх читачів сьогодні», — зазначає Краус.