«Джерело»: із покинутого бювету 1990-х на артцентр 2020-х

З 17 по 8 листопада в трьох містах України, Києві, Дніпрі та Івано-Франківську, проходить Тбіліська архітектурна бієнале. Через карантинні обмеження в період пандемії COVID-19 бієнале надала можливість учасникам та учасницям реалізувати свої проєкти в рідних містах. В Україні її проведенням займається урбаністична лабораторія Металаб з Івано-Франківська за підтримки Українського культурного фонду та Креативної Європи. У Києві виставку робіт можна буде побачити на ВДНГ та на території Національного художнього музею.

У межах бієнале в суботу, 24 жовтня відбулася презентація проєкту — The hotel, the sanatorium, the pension & their refugee`s rooms в NAMU.

Це сумісна робота художниці та архітекторки Дани Косміної та художника Миколи Рідного, створена на базі дослідження побуту біженців у пансіонаті «Джерело».

Уже багато років на території пансіонату «Джерело» в жахливих умовах проживають переселенці зі Східної України. Дана Косміна та Микола Рідний в процесі підготовки проєкту дослідили, що пансіонат знаходиться в занедбаному стані, хоча на фотографіях в інтернеті номери, які пропонуються для оренди, виглядають відмінно.

Микола Рідний про проєкт The hotel, the sanatorium, the pension & their refugee`s rooms:

«Мы хотели работать с темой переселенцев и с несправедливой ситуацией, в которой они оказались. Оказавшись без крова над головой, им пришлось бороться еще и за свой новый, шаткий дом: из пансионата “Джерело”, где они временно жили, их постоянно пытались изгнать. Это происходило довольно брутально — мы изучали то, что писала пресса об этой ситуации. На протяжении пяти лет владельцы пытались выселить людей из пансионата. Были столкновения с “нанятыми бойцами”, которые пытались их выгнать. В канун последнего Нового года им отключили отопление. Когда мы проводили наш ресерч, нашли много фотографий пансионата онлайн, очень контрастирующих с ситуацией с переселенцами: фотографии номеров пансионата выглядели абсолютно люксово. То есть предположить, что в пансионате живут люди в условиях выживания, было сложно по этим картинкам».

Спершу художники планували попрацювати з простором пансіонату і зробити виставку на місці. Проте власник не йшов на контакт, тож від такого плану довелося відмовитися.

Микола Рідний про перший план проєкту The hotel, the sanatorium, the pension & their refugee`s rooms в пансіонаті «Джерело» та чому не вдалося його там реалізувати:

«Мы съездили в “Джерело” и увидели, что там не существует пригодных для жизни комнат. То есть они использовались для рекламы продажи пансионата, для хорошей картинки, но в реальности жизнь там выглядела как сквот. И, поскольку переселенцев оставалось совсем мало, осенью 2020 года из пансионата всех выселили. Когда мы пришли, комнаты выглядели, как будто их покинули впопыхах перед ураганом или стихийным бедствием. То есть люди бросили свои вещи и просто исчезли. Нам категорически не получилось договориться как с владельцем, так и с жильцами, которых просто не стало. По стечению обстоятельств появился вариант сделать нашу выставку в «однофамильце» пансионата — заброшенном бювете “Джерело”».

Закинутий бювет «Джерело» розташований у дворі «Київпроєкту», за адресою Богдана Хмельницького, 16–22. Кілька років тому кураторка Ганна Циба у діалозі з архітекторкою Даною Косміною дізнавалася щодо приміщення та воліла зробити там project space під мистецтво, кафе та крамницю. Пізніше Дана Косміна, Анна Зобніна, за підтримки колег з компанії AtPoint, Анною Даниленко, Анною Бондар, Євгенією Кулебою, Оксаною Баршиновою, Денисом Вичегжанiним, Нікітою Каданом, Аліною Клейтман та Миколою Рідним, які об’єдналися в громадську ініціативу, вирішили втілити ідею та надати будівлі бювету нового прочитання. Почали з процедури збору всіх необхідних документів, як від міських органів: лист від комунального підприємства «Київводфонд», Київської міської ради, Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, Управління культури, туризму та охорони культурної спадщини, Служби безпеки України, Київпроєкту, витяги з «Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» та «Реєстру прав власності на нерухоме майно», «Державного реєстру Іпотек», «Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна», так і від дотичних до території споруди «Stolitsa Group» (Столиця Груп, SG).

У такий спосіб громадська ініціатива зібрала докази того, що «Джерело» — це немов сліпа пляма на урбаністичній сітці міста, і з відповідними листами звернулася до голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації. Після успішної зустрічі з шановним Олегом Гарягою учасниці громадської ініціативи Богдана Косміна та Анна Зобніна розпочали процедуру повернення «Джерела» місту. Громадська ініціатива розробила проєкт «Джерело-артцентр» та отримала фінансування на проведення перших ремонтних робіт. Урочисте відкриття артцентру відбулося 24 жовтня виставкою художника Миколи Рідного з символічною для цього бювету назвою роботи «Поступова втрата зору».

У планах громадської ініціативи — створити в бюветі цілодобовий культурний центр, мистецтво в якому, через його архітектурну специфіку (великі вікна-вітрини) та розташування, було б доступне усім жителям міста, навіть якщо ті просто проходитимуть повз.

Аліна Клейтман про ідею цілодобового артцентру в покинутому бюветі «Джерело»:

«Мы видим себе это как независимое выставочное пространство в самом центре города, которое будет функционировать круглосуточно. В пространстве большие окна, которые будут использованы как витрины. Если в них будет представлен объект, то он будет подсвечиваться, а если это видео, то оно будет работать круглосуточно. То есть в любой момент дня и ночи можно будет подойти и посмотреть искусство, прочитать тексты и описания».

Сама будівля «Джерела» — доволі рідкісний приклад архітектури 1990-х, своєрідний «фантом» у місті.

Богдана Косміна про важливість збереження будівлі бювету «Джерело» та надання йому саме культурної, а не комерційної, цінності:

«Важно также обозначить, что в архитектурной постройке “Джерела”, как сказала вначале Алина, много “витринности”, она просматриваемая. Во время карантинных ограничениях пространство тоже сможет работать, так как зрителям необязательно нужно будет заходить внутрь. Люди смогут, прогуливаясь по городу, подходить и рассматривать объекты в защитном коконе бювета “Джерело”».

Микол Рідний про свій символічний для “сліпої плями” на карті міста проєкт — «Поступова втрата зору»:

«“Постепенная потеря зрения” — проект 2017 года. Эта серия о том, что со временем возникновения какого-либо конфликта — как у нас на Донбассе, в Грузии, Абхазии и Южной Осетии — когда проходит больше времени и конфликт замораживается, внимание медиа и общая тревога людей вокруг ослабевает. “Постепенная потеря зрения” — это цикл изображений, на которых изображены “заблюренные” карты подобных квазигосударственных образований как ЛНР, ДНР, Абхазия, Южная Осетия и других на постсоветском пространстве, совмещенные с рисунками, схемами про дефекты зрения, объясняющие в виде конспектов специфику потери зрения у человека».

«Джерело» як виставковий простір вперше за 22 роки відчинив свої двері в суботу, 24 жовтня, з 14 до 17 години. У цей час відбулася презентація концепту культурного центру в будівлі колишнього бювету та відкриття виставки Миколи Рідного.

Робоча група проєкту — Богдана Косміна, Анна Зобніна, Анна Доброва, Анна Довгопол, Оксана Баршинова, Ганна Бондар, Женя Кулеба, Аліна Клейтман та Микола Рідний.

Над подальшою програмою простору «Джерело» буде працювати кураторська група «Сира нора» (The Wet Hole) у складі Дани Косміної, Аліни Клейтман та Нікіти Кадана.

Нікіта Кадан розповів про фокус майбутньої діяльності кураторської групи «Сира нора» у просторі бювету «Джерело»:

«Прозорий простір, доступний погляду не лише відвідувачів виставок, але й випадкових перехожих, буде містити експозиції, пов’язані з проблематиками, актуальними для простору сучасного міста та його мешканців. Мистецтво у “Джерелі” працюватиме як подразник для рефлексії про сьогодення, включно із його проблемними зонами та больовими точками».

Богдана Косміна про плани громадської ініціативи:

«Надалі ми, як громадська ініціатива, продовжуємо роботу пліч-о-пліч з головою Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та плануємо успішну виставкову історію з показом сучасного концептуального мистецтва, яке рефлексує на важливі для міського простору питання. У такий спосіб ми працюватимемо над тим, щоб “сліпа міська пляма” “Джерело” вже у 2020 році була розчаклована та могла привернути до себе увагу глядачів та поціновувачів мистецтва».

Команда проєкту також стежить за тим, що відбувається з місцевістю поруч із «Джерелом». Наразі була складена пропозиція реконструкції будівлі «Київпроєкту» від компаній «SAGA Development» та «Perfect Group». За планом видно, що периметр реконструкції «Київпроєкту» не торкнеться «Джерела».