Здавалось, що після роботи Дюшана «Фонтан», (художник виставив у музеї пісуар з автографом і датою) важко здивувати сучасну публіку. А от і ні, ділимося кращими творами зі світу сучасного мистецтва:
Factory of the Sun, 2015
ГІТО ШТАЄРЛЬ
Factory of the Sun, 2015
Інсталяція Factory of the Sun являє собою затемнену кімнату з великим екраном у центрі, як в кінотеатрі. Глядачі дивляться науково-фантастичний фільм, в якому фінансисти захопили контроль над фізикою, розробляючи спосіб збільшення швидкості світла в гонитві за прибутком. Робітники, які змушені танцювати, записують траєкторії своїх тіл за допомогою технологій захоплення руху і загадковим чином перетворюють свій виступ у шоу.
Мисткиня працює з такими теми, як засоби масової інформації та сучасні технології.
Griefbar 36, 2006
ВОЛЬФҐАНҐ ТІЛЬМАНС
Griefbar 36, 2006
Маніпуляція зі світлом на світлочутливому папері для створення зображень — техніка стара як фотографія. З процесом люмінограми експериментували такі художники, як Ласло Могой-Надь, Готтфрід Ягер та німецький фотограф Вольфґанґ Тільманс.
У світлині Griefbar 36 ми не бачимо чітких ліній, лише розмиті чорно-сірі хмари та темні тонкі жили, які пронизують роботу.
У 1990-ті роки роботи Тільманса отримали широку популярність.
ЕРНЕСТО НЕТО
Leviathan Thot, 2006
Левіафан — біблійне морське чудовисько. Робота художника звертається до трактату Томаса Гоббса, в якому він уявляє ідеальну державу морським монстром. Левіафан — метафора співдружності. Нето у своїй роботі акцентує увагу на гармонії співіснування. Художник через інсталяцію намагався дослідити взаємозв’язок людського тіла та простору. Зі стелі звисали напівпрозорі кулі наповнені різними спеціями: кмин, куркума та гвоздика.
Leviathan Thot, 2006
Portable City, 2012
ІНЬ СЮЧЖЕНЬ
Portable City, 2012
У 1989 році Інь Сючжень вивчала живопис у педагогічному університеті Пекіну. Художниця виросла у час буремного періоду для Китаю, а саме культурної революції Мао Цзедуна. Інь досліджує у своїх роботах глобалізацію, зіткнення колективного та індивідуального в особистості. У своїй серії Portable City художниця аналізує сучасний світ, створюючи «м’які міста» у валізах. Замість того, щоб брати з собою багаж в інше місто, саме багаж стає містом для пасажира.
АРТУР ДЖАФА
Love is the message, the message is Death, 2016
Семихвилинний ролик Артура Джафа поєднує в собі відеоматеріали у супроводі пісні Kanye West —Ultralight Beam. У такт мелодії, образи ллються безперервним потоком, занурюючи глядачів у гаму людських емоцій. Рухомі зображення демонструють розвиток культури темношкірих у Сполучених Штатах, від I have a dream Мартіна Лютера Кінга до президентства Барак Обама та Дональда Трампа.
КЕРРІ ДЖЕЙМС МАРШАЛЛ
Untitled (Studio), 2014
Керрі Джеймс Маршалл присвятив свою кар’єру розв’язанням проблем маргіналізації афроамериканців у мистецтві та суспільстві. Картина Untitled (Studio), в якій поєднуються натюрморт, портрет, пейзаж і абстракція, зображує майстерню художника. На створення роботи Маршалла надихнула зустріч з його улюбленим художником — Чарльзом Уайетом. Саме від Уайета Маршал навчився працювати на перетині історії, культури, політики та соціуму.
Untitled (Studio), 2014
12 Ballads for Huguenot House, 2012
ТІСТЕР ГЕЙТС
12 Ballads for Huguenot House, 2012
Тістер Гейтс працює з проблемою класової нерівності. Співпрацюючи з архітекторами, ремісниками і робітниками, Гейтс купує і відновлює занедбані будинки, створюючи з них громадські простори. Прибуток від продажу робіт художник жертвує на соціальні проєкти.
Під час міжнародної виставки в Касселі, Гейтс реконструював будівлю побудовану французькими мігрантами в 1826 році. 12 Ballads for Huguenot House — робота про деградацію моральних цінностей у містах.
Світлини: Phaidon