За дебютний роман «Володар мух» Вільям Ґолдінґ отримав Нобелівську премію з літератури. Книга слугує «попередженням» — як можуть поводитися люди без моральних норм та законів. Автор пройшов Другу світову війну і це вплинуло на загальний настрій роману.
Нідерландський історик Рутгер Брегман розповів, що історія відбулась насправді, але майже на 10 років пізніше опублікованого роману. Шестеро хлопців, учні католицької школи столиці королівства Тонга — Нукуалофі, віком від 13 до 16 років, вирішили помандрувати. Вночі вони вкрали човен і відправились в мандри. В океані на них чекала буря, яка занесла їх у невідомому напрямку. Через вісім днів вони дісталися острова Ата, на якому провели 15 місяців. Хлопці працювали разом: звели курник, організували город та поле для бадмінтону. Вони жили за графіком та дотримувались основних правил: підтримували вогонь, чергували на кухні та курнику. Попри юний вік підлітки могли попіклуватись один про одного. Якось під час ігор хтось зламав ногу, тож інші зафіксували її з двох сторін палками, що дозволило кістці зростись.
11 вересня 1966 року хлопців знайшов капітан Пітер Ворнер. Коли вони повернулись на острів, їх вважали загиблими та навіть провели похорони.