У Чорногорії відкрилася виставка «Exodus. Biruchiy 019. Montenegro»

16 серпня у Національному музеї Чорногорії в Цетинє відкрилася міжнародна виставка «Exodus. Biruchiy 019. Montenegro». В експозиції представлені роботи художників, що протягом трьох тижнів червня жили та працювали на арт резиденції в чорногорському Гірському Морині, а також тих, чиї роботи були окремо відібрані куратором проєкту Костянтином Дорошенком та комісаром Петаром Чуковичем, як розкриваючі тему виставки. 

Влада Ралко представила свою дослідницьку серію робіт, Володимир Будников та Роман Михайлов — живопис. Віталій Кравець та Каріна Пустовалова створили відео та живопис, присвячені невротичному бажанню людини сьогодні будувати свій образ, бути не тим, ким вона є. Нікіта Кравцов та Камій Саньє показали колаж, який критикує звичний сценарій, коли вихід, міграція народу від нещастя та злиднів приносить нещастя та злидні іншим народам. APL315 представив два символічні об’єкти, створені з археологічного та ентомологічного матеріалу Гірського Мориня. Матвій Крилов продемонстрував скульптуру зі свого проєкту «Планета Вода». Сергій Братков зняв у Чорногорії фотопроєкт, який демонструє деградацію природи, паралельну ожирінню людства в його комфорті. Павла Нікітіна та Йіржи Пец у 3D-репортажі відтворили коло учасників резиденції — митців, кураторів, запрошених лекторів, зокрема Олега Кулика, ідеологів соціального клубу «Exodus», працівників Stone Bridge Eco Resort, які брали участь у дискусіях та знайомили гостей з культурою й традиціями Чорногорії.

Проєкт присвячений кризам сучасного світу та пошукам можливого виходу через відмову від стереотипного мислення та насильницьких практик людства.

Після завершення першої частини резиденції в Чорногорії, з ініціативи комісара Петара Чуковича та куратора Костянтина Дорошенка до проєкту долучились провідні митці з Балканських країн.

Младен Мілянович з Боснії і Герцеговини, у своїй «Дидактичній стіні» − складній структурі з монументальних мармурових плит із гравіруванням і супровідних виставково-інсталяційних реквізитів, як автор сам підкреслює, показав «в навчальний та дидактичний спосіб прагнення втрутитись у сферу актуально-злободенної глобальної проблеми міграційних пересувань у різних місцевостях по всьому світу».

Інша художниця з Боснії, що мешкає та працює в Нью-Йорку, Сельма Сельман показала відеодокументацію перфомансу No Space, створеного для цьогорічної 58-ї Венеційської бієнале та відеодокументацію перфомансу 2016 року Viva La Vida (з іспанської «живе життя»), який являє собою інсценізований спектакль, що поєднує мистецькі історичні та міжнародні культурні тропи.

Чорногорець Сініша Радулович у своїй роботі «Архіпелаг», виходячи з принципу існування «яке народжується з небуття пилу, а завершується ілюзією символів, історії та спогадів» піддав сумніву поняття територіальності, національної ідентичності і батьківщини.

У роботі Єлени Томашевич, як і в її особистих спостереженнях щодо теми ісходу, в певний спосіб підтверджується позиція, що кожний мистецький твір, за природою речей, вже є певним типом eхodus-у, «виходу або вигнання з особистої батьківщини», а водночас іронічно трактується ідеологічно-маніпулятивне поняття стандартної «батьківщини».

Відеоробота «Зникаючі тіла» Мілки Делібашич відповідно до власної схильності авторки до негативної онтології, різних форм фрагментації та декомпонування, по суті є метаморфозою – «процесом, протягом якого одна форма зникає в якійсь іншій».

Влатка Вуйошевич в роботі Ooh, baby, do you know what that’s worth…? звертає увагу до практики вірусного поширення мемів в Інтернеті як одиниці культурної еволюції через візуалізацію «безбарвної», ще не народженої гуманоїдної фігури, «вказує на остаточне зникнення світу, який ми знаємо», на «остаточний вихід», на «вигнання без альтернативи».

Зоран Тодорович з Сербії надав для експозиції об’єкт зі свого контраверсійного проєкту «Теплота» – килим з людського волосся, як символ контролю сучасного суспільства над людиною та її біоматеріалом, що демонструвався в павільйоні Сербії на 53-й Венеційській бієнале 2009 року.

Куратор проєкту Костянтин Дорошенко підкреслив:

«Одним із найважливіших акцентів виставки є розуміння, що в нинішньому світі немає більше мистецьких метрополій та периферії. У країнах без імперського минулого, без претензій на культурну експансію, так само розмірковують про світові виклики й проблеми, як і в загальновизнаних культурних столицях. Могутні держави своїми стратегіями підвели світ до ситуації цілого спектру криз — соціальних, економічних, екологічних, споживацьких. Настав час почути голос інших країн, зокрема — Східної та Центральної Європи. Пройшовши досвід “кривавих земель” (за визначенням Тімоті Снайдера), побудованих на мільйонах жертв соціалістичних утопій, імперських інвазій та війн, ці країни зберегли особливу вітальність, пройшли унікальні мутації та випрацювали свою оптику світосприйняття через мистецтво».

Виставка відбудеться за підтримки Українського культурного фонду та соціального клубу Exodus.