Печерне мистецтво наших предків завжди було предметом захоплення, але подробиці того, як вони виконували ті чи інші роботи досі залишаються загадкою. Нещодавнє дослідження про джерела світла у доісторичні часи підштовхує нас на крок ближче до розуміння того, як працювали прадавні художники.
Іспанські археологи провели експерименти, щоб з’ясувати, як художники палеоліту освітлювали темні печери, що слугували їм за «студії». Вдалося зрозуміти, що основними джерелами світла були: факели, каміни та переносні жирові лампи. Для експерименту вчені збирали сухе дерево ялівцю, зелений плющ та гніти, а щоб розвести вогнище, використовували легкозаймисту кору берези. Як приклад прадавньої олії, припускають, що люди палеоліту використовували тваринні жири з кісткового мозку корови та оленя.
Вчені виявили, що для організації каміну заважав обмежений потік повітря в печері. Факели були корисні для вивчення території, але не для тривалої роботи, адже полум’я факела часто було непередбачуваним і могло створювати більше диму, ніж світла. Жирові лампи виявилися найстійкішим джерелом світла, хоч і давали його на дуже обмежену територію.