Лондонські фотографи Девід Вінтернер та Джем Флетчер представили проєкт, над яким працюють п’ять років. I want to believe — an exploration of transhumanism зосереджений навколо культури «трансгуманізму». Вимушено або за власним бажанням герої проєкту замінили частини свого тіла на штучні. Наприклад, Ніл Гарбіссон з народження не розрізняє кольори. Замість того, щоб подолати захворювання, він вирішив імплантувати собі антену, яка за допомогою коливань допомагає Нілу чути кольори.
Мун Рібас
Кевін Воррік — професор-новатор з кібернетики, якого знайомі почали називати кіборгом. Кевін розпочав серію експериментів, пов’язаних з нейрохірургічною імплантацією пристрою в нерви лівої руки, щоб зв’язати його нервову систему безпосередньо з комп’ютером.
Мун Рібас підключена до онлайн-сейсмографів, що дозволяють їй відчувати землетруси, цунамі та інші стихійні лиха за тисячі кілометрів.
Для багатьох трансгуманістів ціль — це продовження життя та безсмертя. Ідеї руху народились в 1923 році та розвивались протягом останніх років завдяки розвитку науково-фантастичних тематичних книг, фільмів та демократизації технологій. Оскільки дослідження експериментальної генної інженерії, регенерації тканин та лікування стовбуровими клітинами також стають все доступнішими, трансгуманісти сподіваються, що наука допоможе продовжити життя людини від 20 до 500 років.
Ніл Гарбіссон
Кевін Воррік
Світлини: gemfletcher