Підтримати

Detali про рейви, місто та плани на майбутнє

Detali — формація, яка народилася та розвивається в Івано-Франківську. Вони влаштовують як великі рейви на територіях колишніх заводів, так і камерні вечірки. За короткий період часу Detali стали одним із осередків електронної музики України: вони провели шоукейси з харківською формацією «Культура звуку» та фестивалем «Фантазери». У 2019 році Detali вийшли на новий рівень та провели 24-годинний нон-стоп фестиваль електронної музики та сучасного мистецтва «Detaliзація» у партнерстві з Rhythm Buro та «Іншою Освітою». В умовах карантину Detali створюють нові освітні онлайн-формати та колаборації з іншими формаціями. 

Уляна Калуш поговорила з засновником Detali Олесем Зазуліним та його правою рукою, комунікаційником Олексієм Мельничуком, про місто, рейви і онлайн-фестиваль соціальних інновацій та нової музики PLAN B fest.

 

Інша Освіта / Insha Osvita

©Інша Освіта / Insha Osvita

З чого почалося твоє зацікавлення електронною музикою?

Олесь: В 16 років я почав слухати drum and bass: в той час популярним був 8-bit, Electroclash та різна електронна музика. Глобально вона не була поширена, проте її точно знали, та вона мала популярність серед певної молоді. До того я слухав важку інструментальну музику, був нефором і з електроніки знав The Chemical Brothers та The Prodigy. Уже в 16 почав ходити на різні вечірки це були як і маленькі тусовки в кафешках Франківська, так і великі рейви. У нас стабільно, десь раз в півроку/рік, відбувались величезні, по 2-3 тисячі людей, рейви, на яких грали Chris Liebing, Thomas Schumacher

Як вони називалися?

Олесь: Пам’ятаю, що одна з них називалася Play Techno. Знаєш, то в той час, — кінець 2010-тих, початок 2012-тих років, — було дуже популярно їздити в інші міста на туси. Ми досить часто з друзями їздили на вечірки у Львів. Зараз це здається трішки банальним, проте тоді все було круто. 

Потім ти переїхав у Польщу. Вчитись, чи просто працювати як це було?

Олесь: У 2015-16-му році ми з тодішньою дівчиною вирішили переїхати до Польщі. У нас там було багато друзів, бажання спробувати себе в іншій країні, й мова давалася дуже легко. Переїхали, влаштувались на роботу, орендували квартиру вдвох — «звичайне життя», проте через деякий час вирішили повернутися.

Що відбулося після того, як ти повернувся назад?

Олесь: Ще до Польщі в мене був досвід проведення вечірок: з друзями організовували драмендбейс/дабстеп тусовки. Тоді ще були умови для цього: існували різні клуби, які ти міг орендувати, вся інфраструктура готова, а ти просто займався букінгом та промоушеном. Я багато відвідував крутих концертів/вечірок/рейвів в Україні та закордоном, що дало розуміння як правильно має бути організований захід. 

Коли я повернувся, хотів зробити щось масштабніше, мені був потрібен екшн. Навіть почав шукати місце для проведення вечірки, але з часом усе згасло.  Все змінилося тоді, коли до мене зателефонував товариш, який вже 5 років жив у Штатах і запропонував організувати тусовку на честь його приїзду. Він сказав, що готовий стати інвестором, і це стало поштовхом для мене. Ми тоді хотіли запросити Nastia dj, але подумали, що вона дуже дорога і нам не по кишені. Тоді ми ще не знали, що в Україні вона не бере гонорар.

Чому?

Олесь: Хоче підтримувати українську сцену. Можливо, зараз щось змінилося, але рік тому було так. 

А що було далі?

Олесь: Я почав шукати інші варіанти, але не дуже розумів, яким буде формат. Було навіть так, що хотів запросити Catz ‘N Dogz, вважав їх такими, на кого прийдуть люди, але довго вагався і не міг визначитися. Потім на вечері з друзями Сашею Первухіним та Христею Войтків ми радилися, і Саша запитав у мене, чого саме я хочу від цієї вечірки, і я відповів: «Хочу зробити охуєнний техно-рейв». Ще пару років тому це не було так модно і просто як зараз. Тоді він порадив не заморочуватися над іншими форматами й орієнтуватися лише на це. Саме Саша порадив запросити Дашу Колосову, яка тоді не була настільки відома, як зараз. Я активніше почав шукати місце, знайшов дуже класний простір на території заводу Промприлад, парасольковий цех. Зараз Промприлад — місце проведення фестивалів, воркшопів, потужний центр бізнесу та розвитку. А ми провели там першу вечірку ще до трансформації будівлі. Detali на Промприладі — це видима для міста подія, до того туди не було публічного доступу і для всіх це був завод в центрі міста, на який не потрапиш. Доступ мали лише музичні гурти, в яких були репетиційні бази, і працівники заводу а загального доступу туди не було.

Під час організації першої події ти орієнтувався на довготривалий проєкт, чи лише на одну подію?

Олесь: На початку я не замислювався над цим, просто хотів почати, зробити щось і не думав, це буде разово чи серійно. Я лише думав про ту тусу, яка була на носі.

Про серію я думав раніше, ще до дзвінка товариша, багато думав над концептом тусовки, назвою. В той час в мене крутилася в голові назва  «Технологія», але тоді чуваки в Києві запустили проєкт з такою ж назвою, тому потрібно було відмовитися від неї. 

Чому ти вирішив продовжувати робити вечірки?

Олесь: Знаєш, тоді я отримав великий заряд: багато запланували, все вдалось, все пройшло дуже класно і це був вибух емоцій, всі були шоковані. Таких тус у Франківську не було 3-4 роки. Ми отримали мільйон класних фідбеків, при тому, що я фізично був дуже змучений, але ментально мене це зарядило.

Скільки людей тоді прийшло? 

Прийшло понад 700 людей, десь 740.

Це багато, клас!

Фото: Олександр Галущак ©Detali

Фото: Олександр Галущак ©Detali

Фото: Олександр Галущак ©Detali

Крок за кроком ти почав проводити вечірки. Філософія проєкту теж не відразу прийшла?

Олесь: Ні, не відразу. Я дуже хотів не крутитися навколо банальщини. Лише пошук назви в мене зайняв декілька тижнів. Все закрутилося навколо ідеї, що на вечірці збираються різні люди, вони всі діляться якоюсь енергією, разом створюють один організм, механізм. Оскільки у нас акцент більше на техно, то тут відіграють роль заводські, механічні мотиви. 

Пряма бочка.

Олесь: Так-так, якось так. Воно пов’язане з якимось заводським механічним бекграундом і з ідеєю спільного механізму.

Фото: Олександр Галущак ©Detali

Фото: Олександр Галущак ©Detali

Фото: Олександр Галущак ©Detali

З часом ти прийшов до ідеї зробити фестиваль Detaliзація, який поєднує в собі і сучасне мистецтво, і музику. Як до тебе прийшла ця ідея?

Олесь: В офлайн форматі ми провели його тільки раз, і тоді він тривав 24 години нон-стоп. Правда, цього року ми хотіли зробити по-іншому: спочатку провести подію на 12 годин; потім перерву, щоб люди змогли відпочити, прийняти душ, поспати; а потім відкрити наступну частину теж на 12 годин. Наш торішній досвід показав, що відвідувачам потрібно трішки відпочити, оскільки у нас не настільки великий наплив, щоб люди мінялися. Ще ми вирішили добавити освітню частину яка мала б відбуватись впродовж кількох днів до музичної частини.

Як ти прийшов до такої ідеї? 

Олесь: Захотілося зробити щось велике, різноманітніше, а-ля західно-український Brave! Factory Festival, але в меншому масштабі. Тоді ми подумали, що було б класно інтегрувати у фестиваль сучасне мистецтво. Ми раніше цим займалися, але воно тоді більш фоново виражалось: десь там на тусовці, скраєчку, були виставки художників, фотографів чи якісь невеликі інсталяції. Цього разу за допомогою наших друзів і партнерів «Іншої освіти» ми зробили повноцінно мистецько-музичний фестиваль. У нас було більше 10-ти артплейсів — в основному це був медіа-арт. Серед художників: Krolikowski Art, Carbon, Ірина Загладько, Оля Федорова, MH, Дана Косміна, Влад Дзвідзінський, Марія Рахімова, кураторкою виступила Анна Потьомкіна.

Ви хочете залишатися в західно-українському контексті, чи будете проводити шоукейси де-інде? 

Олесь: У нас, до речі, був шоукейс в Харкові, в «Культурі звуку». Ми просто приїхали пограти й представили це як шоукейс. Але крім нашої музики, там від нашої тусовки більше нічого не було, тому надалі я би хотів більше залучитися в організацію, вибрати відповідний візуальний супровід. Нам недавно прийшло запрошення зробити у Львові шоукейс, але це теж в стаціонарному клубі, де вже була не одна тусовка, а ми хотіли б щось більше зробити. А також, ще до пандемії, в нас були плани поїхати на спільну подію в Мінськ та в Баку.

Франківськ почав активно розвиватися кілька років тому, і рівень життя суттєво змінився в кращу сторону. Крім вашої формації, які ще ініціативи є в місті, що допомагають його розвивати? 

Олексій: Дуже багато створює «Інша освіта», зараз це головний гравець на перетині культури та освіти. Освітні продукти для них це більше про сталість, про самостійність, а культурні про соціальний вклад. Мабуть, це єдина штука з не електронної сцени, яка має вплив у місті на музичний ландшафт.  Загалом, то в Франківську з культурою тугувато, в тому плані, що вагомішу роль віддають інституціям муніципального характеру — той самий драмтеатр. Так, він крутий по-своєму і помітний в Україні, але залишається державним і, звісно, що залишається в цьому контексті. Ще одна ініціатива на перетині культури, освіти й підприємництва — Design Village. Це фестиваль, який організовують франківські підприємці-дизайнери і це одна з найбільших конференцій в Україні, яка присвячена дизайну. Існує своєрідний оплот олдскулу у Франику — галерея «Ваґабундо», яка існує шляхом донацій від місцевих бізнесменів. Навколо цього місця  продовжує існувати так званий Станіславівський феномен (коллектив франківських письменників і митців, до якого входять Юрій Андрухович, Юрій Іздрик та інші — прим.ред.), там всім 50+, але вони лишаются видимими і піднімають складні для міста теми, наприклад ЛГБТК+, патріотизм. Ці теми в Франківську не мейнстрімні, а навпаки, можуть бути прийняті вороже. Власне, через те, що ці питання ставлять такі люди, як Андрухович, в суспільстві вони сприймаються легше. 

Зрозуміла. Повертаючись до співпраці з «Іншою освітою». Цього року під час карантину проводилась серія лекцій. Класно, що ви через освітню складову виводите тему рейв культури з маргіналізованого поля. На які проєкти можна ще чекати? 

Олексій: Після колаборації з «Іншою освітою» ми почали працювати з PLAN B fest,  якому присвятили дуже багато часу. Я думаю, що зараз починається зимове затишшя, і ми сядемо щось планувати. Користуючись нагодою, поки все в онлайні, Detali проведуть трансляції, які поєднають в собі візуальне мистецтво та музику. 

Важливо також демаргіналізувати субкультуру. Наприклад, нещодавно журналіст в мене питає: «Слухай, а нормально на електронній сцені називати діджеїв артистами?», я відповідаю: «Звісно, нормально». У людей є певні упередження стосовно електронної музики та діяльності музикантів. 

До речі, в Німеччині на законодавчому рівні всіх діджеїв назвали музикантами, тобто визнали як професію. 

 

 

А розкажи детальніше про досвід PLAN B fest. Ти сказав, що не встиг порефлексувати от маєш таку можливість зараз.

Олексій: По факту, це наш перший досвід, коли ми серйозно сіли й зрозуміли, що нам треба зробити онлайн-рейв. Це насправді досить серйозний виклик, оскільки коли проводиш подію в інтернеті, важко передбачити результат, проте по особистим враженням ми переплюнули всі очікування. 

На наступний день пройшла конференція громадських ініціатив, яка складалася з 3-х блоків, до яких увійшли короткі інтерв’ю та дискусії. Співзасновниця альтернативної освіти Kaizen Оксана Архипчук розказала про нові форми шкільної освіти. Засновник лабораторії перероблення пластику RE: laboratory Михайло Веклин та очільник громадської організації Екоґвалт Макс Вердеш поділилися рішеннями для більш екологічного життя. Засновниця Ba&Di Club Галина Плотницька розповіла про навчальну спільноту та онлайн-платформу для пенсіонерів-фрилансерів. У другому блоці пройшла дискусія про культурні простори з Лєрою Полянськовою, Георгієм Потопальським, Анатолієм Звіжинським та Павлом Ковач-молодшим. В останньому, 3-му блоці, Марічка Козакевич з проєктом «Франківськ, який треба берегти» поділилася, на мій погляд, прикладом унікального громадського руху, який займається реставрацією старих австро-угорських або польських дверей. Власне, фокусуючись на цьому питанні, їм вдалося привабити велику кількість аудиторії взагалі до збереження архітектурної спадщини. Ми з Олесем розповідали про кейс Detali-в та поділилися думками, як місто формує музику та/чи музика формує його.

Мені здається, що коли цей дурдом з карантином закінчиться, деякі онлайн формати лишаться, хтось продовжить експериментувати, й це стане новою нормою нового світу. Якщо раніше це сприймали як альтернативу, то зараз будуть як норму і зможуть настільки класно їх організовувати, що щоразу залучатимуть нових людей. Я впевнений, що через років 5-10, коли VR технології стануть буденністю і в кожного вдома будуть окуляри, будуть різні засоби для того, щоб тусуватись у віртуальному світі.

Чи мають вплив онлайн-фестивалі на розвиток міста?

Олексій: Я вдавався в це питання. Важко оцінити, й мені здається, що чисто з точки зору того, як був організований онлайн-фестиваль, його слабким місцем стала відсутність платформи, де глядачі та глядачки могли б між собою спілкуватись. Це те, чого мені бракувало і це, власне, те, чого мені не вистачає на будь-якому фестивалі. Оцінити якийсь вплив на місто просто неможливо. Проте ми як організатори приваблюємо частину аудиторії, і все те, що ми робимо, цій аудиторії цікаво, вони відвідують подію тільки через те, що її робимо саме ми. Ми ототожнюємося з певними цінностями, ідеями або просто з якістю роботи, бо що Detali, що «Інша освіта» це дві інституції, які завжди думають про те, як зробити якомога якісніше. 

Які у вас плани?

Олесь: Ми хочемо запустити свій музичний лейбл. Якщо говорити про Detaliзaцію, то в цьому році планували включити освітню складову, але через карантин лише освітню складову і втілили, знову ж таки це з «Іншою Освітою». Також думаємо над постійним місцем, зараз запускаємо тусовочну студію. Вона відкриється не від Detali-в, але в ній задіяна частина команди фестивалю. Це тусовочна студія, де ми будемо «джемитися», хтось писатиме музику. Також ми хочемо запустити школу продакшену і діджей школу.

Фото ©Oles Zoolini  
Фото ©Oles Zoolini  

Клас!

Олесь: Знову ж таки це буде на одному із заводів Франківська, ми саме там проводимо ремонтні роботи.